Братки

Розкрили пелюстки братки, а у віночках білий колір — колір надії, жовтий — здивування, фіолетовий, — печалі. По легенді, в трибарвних пелюстках Анютиних «глазок» відбилися три періоди життя дівчинки Анюти з добрим серцем і довірливими променистими очима.

Жила вона в селі, кожному слову вірила, будь-якому вчинку знаходила виправдання. Але на біду свою зустріла підступного спокусника, який клятвеними завіреннями розбудив в дівчині перше почуття. Всім серцем, всім життям потягнулася Анюта до хлопця, а хлопець злякався: заспішив в дорогу по невідкладних справах, обіцяючи неодмінно повернутися до своєї обраниці. Довго дивилася Анюта на дорогу, чекаючи коханого, і тихо згасала від туги. А коли загинула, на місці її поховання з’явилися квіти, в трибарвних пелюстках яких відбилися надія, здивування і печаль.

 Такий український переказ про квітку. Стародавні греки походження анютиних глазок пов’язували з дочкою аргоського царя Іо, яка всім серцем полюбила Зевса, за що його ревнива дружина богиня Гера,  перетворила  її на корову. Щоб якось скрасити життя своєї коханої, Зевс виростив квіти братки, які символізували любовний трикутник і, з одного боку, прирівнювали просту смертну до богині, а з другой— зберігали в ній віру, що прокляття Гери не вічне.

Римляни в квітах, схожих на допитливі личики, убачали надмірно цікавих людей, яких боги перетворили на рослини, коли вони таємно підглядали за Венерою, що купається.
Є перекази, що розповідають про те, що в братки була обернена надмірно цікава дівчинка Анюта, яка підглядала за чужим життям і тлумачила його на свій лад.

А деяким здається, що братки нагадують особи добрих старичків-гномів, що обіймають уважним поглядом світ, що розкинувся перед ними.                                        У квітковій символіці середньовічної Європи братки мали значення незабудок, тому у Франції і Англії ними було прийнято обрамляти портрети близьких людей. Французи називали їх «квітами на пам’ять», англійці — «серцевим заспокоєнням і серцевою радістю», букетик анютиних глазок, переданий кому-небудь, означало визнання в любові.

У Польщі наречена дарувала братків від’їжджаючому нареченому, і тоді вони символізували вічну пам’ять і вірність тієї, що дарувала; те ж саме виражав букетик квітів під вікном будинку француженки, наречений якої знаходився у від’їзді.

Поляки і білоруси споконвіку величають  «братиків» за те, що в одному віночку квітки одночасно мали декілька різноколірних пелюсток, і дарували їх тільки тим, кого по-братськи люблять.
Ранньою весною на яскраво освітлених лугах розсипають братки свої фіолетові усмішки. Розцвітають вони відразу ж після танення снігів, тому вважаються символом оживаючої природи.